Де Дух, там свобода

20161023 23 жовтня 2016 року, 18-ої неділі після П’ятидесятниці, пам’яті отців 7 Вселенського собору, високопреосвященний Афанасій, архієпископ Харківський і Полтавський, керуючий Черкаською і Кіровоградською єпархією, відслужив святу Божественну літургію. Спільно з владикою Афанасієм служили ігумен Антоній (Бондарець) та протодиякон Олександр Горай.

На запричасному стиху архієпископ Афанасій звернувся до вірян із повчальним словом, в якому, зокрема, сказав: «Сьогодні ми з вами чули слова апостола Павла з послання до коринтян, що Господь є Дух, а там, де Дух, там свобода. Більше того, святий апостол робить дивовижний висновок про те, що там, де панує свобода, там віруюча людина може сміливо стояти перед Богом і вбирати у своє серце, у свою свідомість науку життя, якої Він нас вчить.

Але ми також знаємо й те, що існує й несвобода, яку особливо чітко відчуваємо ми, християни, бо є джерелом цієї несвободи. Ви запитаєте – як це може бути, в чому вона полягає? А полягає вона в гріху, який постійно нас супроводжує. Саме гріх і є джерелом нашої несвободи, бо ми перебуваємо у його владі, в його рабстві. Творець вклав у людину всі природні потреби для того, щоб забезпечити її життєдіяльність. Але людині захотілося більше і це «більше» вилилося в нестримні пожадання тіла й розуму, тобто в дуже могутню силу – похіть, про що пишуть святі отці.

Таким чином, людина втратила контроль над собою і всі свої сили, кращі роки свого життя присвятила догоджанню тілу, отій похітливості, яка супроводжує людину повсякчас. То як людина може почувати себе вільною, коли вона стала підвладною пожаданням тіла, адже вирватися з цього порочного кола людина без віри й оцерковлення не в змозі, бо так міцно їй затуманює зір і відбувається паралізація волі, що людина впадає в шаленіючий вир задоволення нових і нових пожадань, які, врешті, завершуються тією чи іншою життєвою катастрофою.

Ми дожили до таких важких часів, коли, як говорить із гірким докором у тому ж Посланні апостол Павло: «Донині… покривало лежить на їхньому серці». Що може нам зарадити? Тільки одне – усвідомлення того, що, живучи за законами хтивості, ми стаємо рабами пристрасті, тобто гріха, і не можемо мати ніякої свободи. І, навпаки, коли людина підвладна Духу, а, як ми знаємо, що «де Дух Господній, там свобода», вона стає господарем свого життя. Зауважте, що не пристрасті керують нею, не йде вона за голосом свого тіла, а, як сказав Господь: «Чують мій голос і йдуть за Мною», вибирають не тільки те, що ласкає тіло, а вибирають те, що гріє душу.

Ми, віруючі люди, повинні йти за Духом, повинні ставати громадою дійсно вільних людей, які без принуки віддають свій розум і свою волю під Божий закон, щоб не бути під владою похітливості тіла. Тоді ми матимемо свободу в Господі Ісусі Христі й стоятимемо вище цього похітливого світу, проникаючи в глибини людської душі і людських взаємостосунків, тоді «відкритим обличчям, як у дзеркалі, дивлячись на славу Господню, преображаємось у той же образ від слави до слави» (2 Кор., 3:18).

Віра в Бога, яка в давнину домінувала в свідомості людини, з допомогою церковних настановлень допомагала людині контролювати свої помисли, бажання і вчинки. А все тому, що віра розвиває в людині найголовнішу моральну якість – совість, яка й не дозволяє тілу панувати над нашим життям».

Після богослужіння владика Афанасій привітав вітрянку Ніну Зуб із днем народження та благословив її іконою, а хор проспівав їй «Многії літа».

Пошук

Публікації


<листопада 2016>
ПНВТСРЧТПТСБНД
 12356
78910111213
14151617181920
21222324252627
282930