Єпископ Харківський УАПЦ помолився за Кобзаря

20100315-1Цими днями в Полтаві біля пам’ятника Тарасу Григоровичу Шевченку зібралася громадськість Полтави, щоб вшанувати пам’ять великого Кобзаря. Преосвящений Афанасій, єпископ Харківський і Полтавський УАПЦ у співслужінні з секретарем єпархії, ієромонахом Антонієм (Бондарцем) та дияконом Олександром Гораєм відслужили заупокійну літію за раба Божого Тараса.

Після літії Владика Афанасій виголосив слово:

«Так склалася наша історія, що ми, українці, відзначаємо дні більше сумні, аніж радісні. Але який би день Тараса Григоровича Шевченка ми не відзначали – чи день його народження, чи роковини його смерті, але значним чином ці дні для нас є радісними і є святими, тому що Тарас Шевченко ознаменував нас, українців, своїм словом на віки вічні як народ сущий, якого ніяка ворожа сила не здолала раніше і, будемо сподіватися на Божу ласку та на Божу волю, що ніколи й не згубить.

20100315-2

Слово Тараса засіялося в українську землю, а ще скрізь і всюди, де б не ступала й не ступає стопа українця, та земля вже є святою, бо кожен її клаптик не тільки ознаменований словом Тараса Шевченка, а ще він і просякнутий, отой кожен клаптичок землі, кров’ю нашого народу, кров’ю українців. І коли я беру у жменю землю чи то тут, у Полтаві, чи то в Лубнах, чи на Харківщині, чи десь у Причорномор’ї, чи на Житомирщині, то ця горстка землі не просто чорна, вона ще й червона.

Недарма один із наших українських національних прапорів має кольори чорний і червоний. Чорний, бо це земля наша, де кожен клаптик її кров’ю политий і кістками українців засіяний. І так само червоний, бо як я вже говорив, кожен цей клаптичок, кожна ця пучечка просякнута нашою українською кров’ю – чи звитяжною кров’ю, чи невинною кров’ю жінок, дітей, стариків, тому що скільки ми з вами не існуємо, скільки не живемо на цій землі, нас увесь час нищили, а ми увесь час оборонялися. Обороняємося й по цей день.

20100315-3

Якщо взяти будь-де жменьку української землі, і розчепірити пальці й просівати її, то ми дуже яскраво побачимо на сонці, що це, власне, й не земля українська, а кров українська повертається назад у землю, звідки її взято. І як душа наша відходить у вітчизну небесну там, де Господь наш Ісус Христос, так тіло наше відходить у землю, з якої воно й вийшло, з якої воно й прийшло у цей світ.

Тому нехай оця кров наша українська кличе нас, проливаючись у наші серця, у наші душі для того, щоб ми не забували не просто наше слово, а наше слово українське, бо завдяки йому ми ще можемо себе ідентифікувати українським народом. І поки є слово, і доки є слово не тільки наше українське, а й те слово українське, яке поставив біля кожного з нас Тарас Шевченко так сильно, так могутньо, я б сказав – вселенно й небесно тут, на землі, увіковічивши в пам’яті і в небесах, допоки є і ми з вами як народ.

20100315-4

Нехай же навіки слово Шевченка будить наші душі, будить наші серця і нагадує нам постійно, що ми українці і що ми повинні все робити, аби утвердитися на своїй землі. Хоча нам треба більше утверджувати самих себе, утверджувати свої душі – душі українські. І хай нас тут небагато стоїть, невелика ота жменька, але сказав Ісус Христос: «Не бійся мале стадо, Я світ переміг».

І слава Богу, бо Шевченко поставив своє слово і воно сильніше від кулі, сильніше від шаблі діє, бо воно нас утверджує. Там, де не можна шаблю застосувати, там діє наше слово. І ми ним боремося. «Борітеся, поборете, вам Бог помагає!». Слава Господу нашому Ісусу Христу! Слава Україні! І слава у віках нашому пророку Тарасу Шевченку!

20100315-5

На вшануванні пам’яті Тараса Шевченка виступив професор Володимир Кравченко, голова Полтавської громадської організації Української народної ради, а лірник, бандурист, заслужений художник України, член національної спілки кобзарів України Іван Якович Новобранець грав на кобзі, виконуючи Шевченкові твори.

20100315-6

20100315-7

20100315-8

20100315-9

20100315-10

20100315-11

Пошук

Публікації


<березня 2010>
ПНВТСРЧТПТСБНД
1234567
891011121314
161718192021
22232425262728
293031    
Банер