Архієрейське богослужіння в Неділю Торжества Православ'я

torg Pravosl2«Будь-яка праця – це творчий процес. А будівництво Церкви – творчий процес, який не закінчується ніколи, бо він сягає вічності. Таким є і будівництво нашої Української Автокефальної Православної Церкви як сегмента єдиного Тіла Христового – Церкви Вселенської. І хоч ми стоїмо й стукаємо в двері спільного для всіх православних дому, але поки що батько своїм синам і донькам дверей не відчиняє і в любові не обіймає, але ми віримо в те, що його любов до нас із кожним днем стає все глибшою попри всі умовності підводних течій політики. Згинуть, як тля на сонці, наші супротивники і настане той день, коли отець вселенський візьме нас у свої отцівські обійми й тоді настане для нас велике торжество».

На цьому наголосив архієпископ Харківський і Полтавський Афанасій (Шкурупій) у своїй проповіді під час Божественної літургії першої неділі Великого посту, дня Торжества православ’я 5 березня 2017 року в Свято-Вознесенському храмі. З Його високопреосвященством служили ігумен Антоній (Бондарець), секретар Консисторії, а також ієреї Олег Авраменко та Олександр Горай.

«Нині ми з вами увійшли у Великий піст, стали на шлях, пройти яким нас закликала Церква, щоб наприкінці цього нелегкого для тіла й душі періоду, коли всі ми, в міру своїх можливостей, будемо випробовувати себе в терпінні й смиренності, щоб гідно підготувати себе до зустрічі з живим Христом в час найрадіснішого торжества – Його воскресіння. В цьому полягає мета нашого життя в тимчасовому світі, а період Великого посту, за кожним разом, якраз і є для нас часом перевірки рівня нашої готовності постати перед лицем Божим у чистоті своєї душі, – наголосив владика Афанасій. – Для кожного з нас дуже важливо, щоб, коли зустрінемося з Господом, Він сказав нам: «Перше, ніж покликав тебе Филип, Я бачив тебе». Тобто Христос бачить нас, чує кожне наше слово, кожен помисел, а тому у великопісний час нам треба з особливою ретельністю працювати над удосконаленням свого внутрішнього єства не тільки покаянням у сповіді, а й покаянним настроєм щохвилини, щоб стан наш був покаянним. У цьому найбільший подвиг християнина, а не тільки в тому, щоб не їсти м’яса, бо тілесне постування лише частина роботи над собою.

Христос кличе нас тихим голосом: «Ось стою біля дверей і, хто відчинить Мені, до того увійду й буду з ним вечеряти», тобто молитися. «Прийдіть до Мене…», – кличе Він, а ми не чуємо. Може тому, що в більшості не видно ні Христа в серці, ні духовного життя у Христі? Але ж сказав апостол Павло: «Ви – храм Бога живого». Чуючи ці слова, хіба не запитаємо себе – невже я храм Бога? Невже моя, засмічена гріхами душа, може бути храмом? А що, коли й справді Бог захоче увійти в мою душу, а вона не прибрана до такого великого свята? І почнемо ретельно готуватися до зустрічі з Ним – покаянними сльозами, стриманням пристрастей і обмеженням у їжі, подвигами віри прикрашаючи храм душі, щоб не соромно було зустріти в ній найдорожчого Гостя. І тоді, після сильного вітру душевного збурення, вогню, що запалюємо своїм, часто безпричинним, гнівом, після струсу всього нашого єства нещастям чи бідою, ми відчуємо тихе й лагідне віяння, що торкнеться нашого серця. Ось у тому віянні й буде Господь. І це буде справжнє торжество православ’я», - цими слова закінчив своє повчання архієпископ Афанасій.

Після літургії архієпископ Афанасій разом із кліром відслужив молебень Торжеству православ’я.

Пошук

Публікації


<березня 2017>
ПНВТСРЧТПТСБНД
  12345
679101112
13141516171819
20212223242526
2728293031