Нічого не очікувати, а бути вірним

vhodАрхієпископ Афанасій (Шкурупій): «Для Ісуса Христа, який уже готувався до Своєї жертовної смерті, головним було увійти перед Своїм народом до Єрусалима в торжестві перемоги. Ми радіємо, але наша радість перемішана з тривогою, адже настане Велика Середа і всі ми станемо співучасниками зради. Ми це відчуваємо і лякаємося».

20170409 05

Із повчального слова високопреосвященного Афанасія, архієпископа Харківського і Полтавського, керуючого Харківсько-Полтавською і Черкасько-Кіровоградською єпархіями 9 квітня 2017 року, в день свята Входу Господнього до Єрусалима, в Свято-Вознесенському храмі під час святої Божественної літургії. Спільно з владикою Афанасієм служили ігумен Антоній (Бондарець) – секретар Консисторії (єпархіального управління), та ієрей Олександр Горай.

«Та негоже нам боятися, адже не боявся приносити Себе в жертву наш Господь, не бояться приносити себе в жертву захисники України, відстоюючи свободу своєї Вітчизни від російських загарбників із зброєю в руках. І коли приходить чорною звісткою страшна правда, що син чи чоловік, чи батько загинув від рук ворога, то слід мужньо витримати, як витримала Божа Мати, стоячи біля хреста, на якому помирав розіп’ятий Її Син», – говорив архієпископ Афанасій у своєму слові перед вірянами.

Далі владика Афанасій говорив про те, що ця страшній правда, яка пронизала серце й Богородиці, через кілька днів зміниться на славу Божу, бо прийде Пасха і воскресне Її Син, знищить смерть. Тому «нам слід гідно підготуватися до цього знаменного для кожного християнина дня, щоб не постало закономірне запитання, серед кого ми – серед вірних, чи серед тих, хто ще тільки розмірковує над тим, бути йому вірним, чи показати удавану радість воскресінню Христовому».

Звичайно, важко, або й неможливо зануритися в глибину приниження і страждань, які пройшов Ісус протягом Страсного тижня для тих, хто живе в теплі й добрі, але розібратися в цьому кожен із нас повинен, якщо він вважає себе християнином. «Хто прийшов до воріт Єрусалима? Вірні? Ніскільки! Більшість прийшла, аби побачити Того, Хто воскресив Лазаря. І все. Ось так і більшість із нас приходить до Церкви, аби побачити чудо, одне з тих, про які читав у Євангелії, або від кого-небудь почув. Не до Христа, як свого Бога, а як байдужі споглядачі – а що буде? І не отримавши, відповідно, очікуваного, залишаються в тій же байдужості. Тому знову й знову Ісус проходить голгофською дорогою страждань, а ми ніяк не можемо усвідомити, що власною черствістю вже більше двох тисяч років повертаємо свого Господа до нових і нових принижень і страждань», – печально продовжував своє слово владика Афанасій.

А все, що від нас вимагається, то це всього лише нічого не очікувати, а просто бути вірним Тому, Хто воскресив Лазаря, не сподіваючись отримати від Нього ніякого чуда. Адже найголовніше чудо нашого життя – це сам Господь, Який переміг смерть, даруючи нам безсмертя. «Тож, освячуючи вербове гілля в храмі цього дня, який приніс Христу сльози, а нам радість, ми повинні запитати себе: «Мені потрібен Христос, чи щось від Нього, чого я потребую»? А запитавши, зробити вибір. Раз і назавжди, пам’ятаючи, що Царство Його не від світу цього», – завершив своє повчальне слово архієпископ Афанасій.

Після богослужіння владика Афанасій освятив принесене вірянами вербове віття. 

Пошук

Публікації


<квітня 2017>
ПНВТСРЧТПТСБНД
     12
3456789
101113141516
17181920212223
24252627282930