Місія жінок-мироносиць

MironosiciАрхієпископ Афанасій (Шкурупій): «Не дуже багато ми знаємо з Євангелії про життя жінок-мироносиць. Але й того, що зафіксовано апостолами, достатньо, щоб розуміти, яку важливу місію вони несли на своїх тендітних, але таких витривалих плечах. Місію безіменної праці в оточенні Спасителя – вони допомагали Ісусу, апостолам, були їхньою підтримкою, розділяючи з ними їхній труд».

30 травня 2017 року, в день свята Жінок-мироносиць та праведних Йосифа Аримафейського і Никодима, високопреосвященний Афанасій (Шкурупій), архієпископ Харківський і Полтавський, керуючий Черкаською і Кіровоградською єпархією, звершив святу Божественну літургію в Свято-Вознесенському храмі. Спільно з Владикою служили ігумен Антоній (Бондарець), секретар Консисторії, та ієрей Олександр Горай.

«Ці самовіддані жінки невідлучно перебували зі Спасителем, супроводжуючи Його важкими дорогами Юдеї і Галилеї, разом із Ним були в страшні дні Страсного тижня в Єрусалимі і навіть тоді, коли всі апостоли, окрім наймолодшого Іоанна, в страху розбіглися, у них знайшлася сила волі разом із Пречистою Матір’ю Спасителя стояти біля Хреста на Голгофі, – розвивав свою думку архієпископ Афанасій у повчальному слові. – Чому саме ці жінки? Хіба в них не було родин, які потребували їхньої уваги, що вони, одного разу обравши Учителя, вже невідступно Його супроводжували і всю любов і увагу віддавали тільки Йому? Та тому, що коли визначаєш головну мету свого життя, то всі сили віддаєш обраній великій справі, не залишаючи часу на самого себе».

У своєму повчальному слові Владика наголосив, що людина не може жити одна, бо потребує допомоги, тієї необхідної допомоги, яка надає їй сили для здійснення важливих справ. Із свого життя ми знаємо, що завжди знаходиться той, хто стає поруч, хто бере на себе ось цю безіменну працю.

«Я вже сказав, що впродовж життя на нашому шляху зустрічаються люди, переважно жінки, які несуть на своїх плечах отой незримий труд, без якого, власне, нічого б і не звершувалося в домі не було б затишку, порядку, згуртованості, родинної єдності, і церковне життя не було б таким активним і дієвим, а суспільство жило б однобоко, безбарвно, у площині сірої невизначеності, – продовжував архієпископ Афанасій. – Тому, якщо Господу й апостолам були потрібні мироносиці, щоб здійснювати своє служіння повною мірою, то ця праця потрібна й нам, тим, хто несе церковний послух і не має можливості виконувати необхідну роботу в побуті, щоб наш важливий труд був успішним.

Прославляючи сьогодні жінок-мироносиць, ми також добрим словом згадуємо нинішніх українок-християнок, праця яких в українському суспільстві має велике значення, адже вони вирішують і домашні справи, і на багатьох із них покладається ще й велика відповідальність за вирішення різноманітних завдань, що їх вони виконують кожного дня».

Під час Божественної літургії згадали й сумні події 70-літньої давнини, коли сотні тисяч українців, за рішенням польської комуністичної влади, були силою вигнані з рідної української землі, відданої Москвою Польщі. Багато із жертв операції «Вісла» були закатовані та вбиті у польських концтаборах, а українські православні церкви в більшості зруйновані. На заупокійній єктенії пом’янули жертв геноциду українців у Польщі, а також молитовно пом’янули загиблого під Авдіївкою вісімнадцятирічного воїна 92-ої ОМБр Ігоря Шапошника, похованого напередодні на алеї Слави в Харкові. 

Пошук

Публікації


<травня 2017>
ПНВТСРЧТПТСБНД
134567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031