Архієрейське богослужіння 3-ої Неділі після П'ятидесятниці

PrpOnufriyVelАрхієпископ Афанасій (Шкурупій): «Сьогодні у нас випала нагода поговорити про те, чим є свята Божественна літургія і Євхаристія, як її центр і джерело життя Церкви, основа віри і всього благочестивого життя християнина. Літургія – це, власне, серце православного богослужіння, під час якого відбувається «святеє святих» – Євхаристія, тобто приготування до споживання Тіла й Крові Христових і їх причастя».

25 червня 2017 року, 3-ої Неділі після П’ятидесятниці, високопреосвященний Афанасій, архієпископ Харківський і Полтавський, керуючий Черкаською і Кіровоградською єпархією, звершив святу Божественну літургію в Свято-Вознесенському храмі. Спільно із Його високопреосвященством служили ігумен Антоній (Бондарець) та ієрей Олександр Горай.

У повчальному слові Владика розкрив тему значення святої Божественної літургії в житті християнина, а Євхаристії як центру богослужіння і джерела всього життя православної Церкви.

«Хто їсть Моє Тіло і п’є Мою Кров, той у Мені перебуває, а Я в ньому» (Ін., 6:56), – ось та основоположна засаднича формула, виконання якої єднає нас із нашим Господом у єдине ціле, як говорить апостол Павло: «Вже не я живу, а живе в мені Христос” (Гал., 2: 20). І це є найголовнішим завданням християнина в земному житті – поєднатися із Сином Божим, Котрий сказав: «Я хліб, який зійшов із небес» (Ін., 6:41), – зазначив у своєму слові архієпископ Афанасій. – Літургія – це істинна трапеза, мета якої полягає у духовному перетворенні Духом Святим хліба й вина в Тіло й Крові Христові. Христос прямо сказав: “Бо Плоть Моя – є істинною поживою, і Кров Моя є істинним питтям”. (Ін., 6:55) і “якщо не будете споживати Плоті Сина Людського і не питимете Його Крові, то не будете мати життя в собі.” (Ін., 6:53).

Далі проповідник наголосив на тому, що Святі Дари, якими причащається кожен із нас, є Божественною Поживою, що вводить нас у життя вічне. Звичайний хліб, що ми споживаємо щоденно, переробляється в нашому організмі на різноманітні поживні речовини, які стають частиною тіла, даючи йому міцність і силу. А Святі Дари причастя, навпаки, стають живим началом, яким ми причащаємося і змінюємося внутрішньо в тій мірі, якою добровільно піддаємося їхній дії в сукупності з нашою духовною чистотою.

«Коли розігрівають залізо у вогні, то воно стає таким же червоним і пекучим, як і вогонь, само стає вогненним, але при цьому зберігає свою природу і сутність. Щось подібне відбувається і з християнином, який причащається Тіла й Крові Христових – він стає з Ним наче б як одним тілом, починає жити божественним життям. Саме в силу цього апостол Павло, можливо, й написав, що “Вже не я живу, а живе в мені Христос” (Гал., 2:20), образно розкрив Владика суть і глибину того значення, яке дає кожному християнину причастя найбільшого дару, переданого нашим Господом кожному християнину.

Після святої Божественної літургії архієпископ Афанасій у співслужінні з ігуменом Антонієм відслужили молебень за здоров’я вірних. 

Пошук

Публікації


<червня 2017>
ПНВТСРЧТПТСБНД
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
26282930