Із зернини виросте міцний колос

Ioann-San-Franc«Сила людини – в силі її духу. Саме завдяки цій духовній якості людина стає людиною, долає життєві перешкоди і досягає поставленої мети, стає сильним і мужнім, здатним на вчинки, які перетворюють на краще навколишній світ. Сильних людей багато, а сильних ще й духовно – мало. Духовно сильна людина має внутрішній стержень – волю, яка й робить її здатною до самопожертви заради Бога й ближнього», – Афанасій, архієпископ Харківський і Полтавський.

2 липня 2017 року, високопреосвященний Афанасій, архієпископ Харківський і Полтавський, керуючий Черкаською і Кіровоградською єпархією, звершив святу Божественну літургію в Свято-Вознесенському храмі. Спільно з Його високопреосвященством служили ігумен Антоній (Бондарець), секретар Консисторії, протоієрей Станіслав Аштраф'ян, благочинний Харківщини, ієрей Олександр Горай та ієродиякон Феодосій (Ганзій).

«Великою силою духа володів святитель Іоанн Максимович, великий праведник ХХ-го століття, наш земляк із Слобожанщини, виходець із знаменитого роду Максимовичів з-під Харкова, пам'ять якого ми сьогодні вшановуємо. І хоч усе його доросле життя й служіння пройшло не в Україні і не в українській Церкві, але його подвижництво і святість в ім’я Господа нашого Ісуса Христа, цілковита віддача всього себе у волю Божу, стала прикладом для багатьох», зазначив Владика Афанасій у своєму слові на запричасному стиху.

Під час богослужіння архієпископ Афанасій звершив чин висвячення ієродиякона Феодосія (Ганзія) в сан ієромонаха. «Нехай буде міцним і благословенним ваше священство в братерській любові й жертовному служінні Господу Богу нашому Ісусу Христу, святій Його Церкві, народу Божому й нашій Матері-Україні, висловив своє архіпастирське благословення владика Афанасій, звертаючись до ієромонаха Феодосія. Ви стаєте на цю стезю в нелегкий і трагічний час для українського народу. А для вас, дорогий мій отче, цей час важчий у стократ, бо прийняли ви священицький сан в Церкві-Мучениці, яка, на відміну від інших сьогоднішніх Церков, постала на крові мучеників у великій і жертовній любові українського народу. Наша Церква не тільки живе життям свого народу, а й розділяє з ним усі найтяжчі, найтрагічніші, найкривавіші моменти долі.

Вас, отче, покликав Сам Господь Бог до служіння в Церкві Своїй, ставить вас на передній край духовної боротьби, де найскладніше, найважче, воістину жертовно, бо в наших краях священство, та ще й автокефальне, та ще й у чернецтві, це справжнє подвижництво. Але саме в подвижництві людина й осягає спасіння в життя безсмертне – найголовнішу справу свого перебування в цьому світі. З найменшої зернини виростає як хлібне стебло, що увінчується колоском із зерном, яке дає нашому тілу силу життя, так і могутні дерева, які, виробляючи кисень, дають нам можливість дихати. Ось що таке невеличка, або й зовсім малесенька зернинка – від неї залежить жити людині, чи вмерти. Так і в чернечому служінні, на яке ви стаєте, організовуючи чоловічий монастир. Ви – його початок, зернина, з якої, з Божою допомогою, виросте міцний колос українського духовного життя на значним чином зросійщеній Слобожанщині».

Пошук

Публікації


<липня 2017>
ПНВТСРЧТПТСБНД
     12
346789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31