Зі слова єпископа Афанасія на Святу Пасху

20110423-0В ім’я Отця і Сина і Святого Духа! До слова святого Іоанна Золотоустого хочу додати й своє вітання і низький уклін усім вам, мої дорогі, всім вірним автокефалії українського православ’я, хто не піддався на чорну брехню ворогів нашої Вітчизни, в руках яких дуже потужна руйнівна сила, яку вони застосовують скрізь і всюди, намагаючись всіляко отруювати нашу свідомість, запускаючи в наші душі отруйне жало зневіри в духовні сили й можливості українського народу.

Але щойно ви чули слова святого Іоанна Золотоустого, якими він запитує – де, пекло, твоє жало, де, смерте, твоя перемога? Голос святого могутньо й нездоланно звучить із древніх часів і в наші дні, бо Церква Православна ще з того часу взяла їх на озброєння і стійкістю, мужністю своїх вірних і відданих дітей утверджує Божу істину на українській землі, утверджує перемогу Христа Спасителя над смертю, над пеклом. Ось чому є незнищимим тяжіння українців до духовної свободи, адже й Христос казав: «Я прийшов зробити вас вільними». Вільними, а не рабами, бо немає нічого тяжчого, ганебнішого, ніж поневолення духовне, коли душа, як та пташка в клітці.

20110423-1

Зі слова єпископа Афанасія на Святу Пасху

Тому моє привітання: «Христос воскрес!», спрямоване, перш за все, до всіх тих, хто ще знаходиться в темряві «тіні смертної» – блукає і не знаходить вірного шляху спасіння, яким є Господь наш Ісус Христос. Людина, яка відірвалася від Бога, втрачає Бога як джерело наснаги свого життя, втрачає духовну силу, без якої стає немічною не лише духом, а й тілом, адже вона назавжди відходить від спілкування з Ним. Залишившись без Бога, людина й помирає без Нього, а що найстрашніше, то це те, що людина, померши без Бога, залишається мертвою назавжди і ніколи не зможе почути торжествуючі слова, що лунатимуть по всьому всесвіту: «Христос воскрес!»

Ми з вами ще чуємо ці слова – хто гучний голос, хто тихенький, але чуємо! Чуємо тому, що йдемо дорогою істинної віри – віри православної, тому, що саме цим шляхом нам назустріч іде Сам Спаситель! Він каже: «Маючи дев’яносто дев’ять овець, чи не підеш шукати одну заблукалу?» А хіба їх одна? Їх тьма тьмуща! І ця темінь чорною хмарою заполоняє поступово все видноколо, і скоро настане той час, коли Сонцю буде важко, або й неможливо пробитися Своїми живодайними променями правди до цієї обділеної, обікраденої, спустошеної своїми нерозумними дітьми землі. А нерозумними через те, що ігноруючи свою Вітчизну, Богом дану навіки, ігнорують і Самого Господа, Який каже: «Був ти невірний в малому, невірним будеш і у великому». І навпаки: «Хто вірний у малому, той буде вірний і у великому».

Ось до таких моє слово, перш за все, й звернене, до тих, хто ще не зустрів Христа істинного – зійдіть із стежечок і доріжок омани, гультяйства, непокори і вийдіть на Його дорогу й, можливо, станеться так, що ви зустрінетеся з воскреслим Христом, Христом переможцем, і разом із Ним станете переможцями над смертю, над пеклом, над тим, що заважає жити як дітям Божим. Але це станеться тоді, коли ми, православні християни, будемо самі явищем Його слави, будемо такими, щоб всі, хто оточує нас, бачили в нас Христа, бачили в наших очах світло неземне, вічне, бачили в них сяяння Боже і ставали поряд із нами, йшли разом із нами до спасіння в Христі Ісусі.

Згадаймо, як перед Своєю смертю Христос воскресив Лазаря, що лежав у гробі цілих чотири дні, а тіло його вже піддалося тлінню, і цей Лазар став вісником воскресіння, вісником Божої любові, вісником Божої перемоги.

Наша Вітчизна Україна також потребує воскресіння, потребує того, щоб наш народ, що розбрівся по всяких недолугих віруваннях, чужих нашому духу звичаях, перестав блукати тими всілякими манівцями, які заводять у темряву, а вийшов на шлях істини – шлях православної віри, бо тільки в ній спасіння – спасіння кожного з нас, і спасіння України.

Христос смерть переміг Своєю непереможною любов’ю, і Його перемога не в уярмленні когось одного чи народів, як того прагнуть земні володарі, а Його перемога у свободі всіх, у їх звільненні, бо тільки вільна людина здатна бути разом із Господом творцем свого життя, творцем життя на землі. Бо тільки вільна духом людина здана і життя своє, і навіть смерть свою віддати заради спасіння інших, заради спасіння тих, хто переслідує нас, хто ненавидить нас, хто не знає Бога і Його вічної любові… Тільки той, хто пізнав любов Христову, здатен полюбити Вітчизну і в цій жертовній любові віддати й життя своє за її волю, за те, щоб воскресла Україна і її вільна, ні від кого не залежна Церква православна, віддати життя, щоб переміг воскреслий Христос в кожному із нас, в кожній душі, в кожному серці, в самих глибинах України.

Христос воскрес! Істинно воскрес!

Афанасій, єпископ Харківський і Полтавський УАПЦ.