Слово при нареченні єпископа Афанасія

20091117-0Ваше Блаженство, богомудрі архіпастирі й святителі Христові! Стою сьогодні перед вами, перед Святою Православною Церквою в трепеті й побожності, а в моїй душі звучать слова праведної Єлизавети: «І звідки це мені?» (Лк. 1:43). В той же час, я усвідомлюю свою неміч, хоча маю і впевненість у Промислі Божому, в тому, що саме Господь вказав Своєю десницею на мене, щоб піднести на незбагненну висоту архіпастирського служіння. Якщо Господь Вашим рішенням увів мене до Своєї Сионської світлиці, то це вселяє в моє серце впевненість, що Він мене не забув, не залишив, а нині ставить на ниву Свою, дає в мої немічні руки чепіги духовного плуга орати злежані перелоги української духовності – збирати розпорошених овець в єдину отару Христову і вести її шляхом істини, відданості Пастироначальнику Ісусу Христу і Вітчизні нашій Україні, бо це є дві колії однієї дороги.

Плаче і радіє душа моя, бо розумію, куди йду, за що беруся і яке благе і тяжке ярмо кладу на свої плечі, а разом із тим, розумію і всю відповідальність перед Україною і нашим, віками приниженим, упослідженим, обдурюваним і роз’єднаним народом. Саме це і стало визначальним у тому, що я, після багатьох днів і ночей, проведених в душевних переживаннях і муках, покірно схиляю свою голову перед Вашим святительським рішенням і слізно взиваю до Господа: «Не моя воля, а Твоя, Господи, нехай буде» (Лк. 22:42). Усвідомлюю також і те, скільки каміння лежить на ниві, яку доведеться орати, і скільки того каміння полетить у мою душу, на мою голову від супротивників і ворогів українського православ’я і української Держави, опорою якої повинна стати об’єднана Православна Церква.

20091117-1

Ще священномученик Ігнатій Богоносець учив, що «без єпископа немає Церкви» і «хто не з єпископом, той не з Христом», тому, усвідомлюючи це, а також і те, що той, хто не перебуває в єднанні з істиною українською Церквою, але говорить, що він за вільну Україну, є неправдомовець, приймаю вашу довіру бути мені, негідному, єпископом для народу Божого, який прагне до спасіння. Нехай буде на все воля Божа.

Сподіваюся, що Господь, Який і покликав мене на це служіння, допоможе мені Своєю всесильною благодаттю нести покладений на мої плечі тягар. Але молю Господа про одне – нехай буде цей тягар такої ваги, щоб я міг його нести. Великий страх, який охоплює мою душу сьогодні, нехай перетвориться на радість уже завтра, бо єпископське служіння, за церковним ученням, є найвищим служінням на землі.

20091117-2

Озираючись нині на прожиті роки, яскраво бачу і усвідомлюю, що Господь, незважаючи на всілякі перепони людей, навіть у священному сані, вів мене по життю, підтримував у тяжкі години, наповнював моє життя смислом, благодаттю і силами і, нарешті, Вашими, Ваше блаженство, руками, вручив мені святительський жезл. І я смиренно схиляю свою голову і віддаю себе веденню Божого Промислу, усвідомлюючи, що це звершується свята Божа воля наді мною, бо «ніхто сам собою не приймає цієї честі, але покликаний Богом» (Євр. 5:4). Наша українська духовна нива нині, як ніколи, потребує орачів відданих і вірних своїй Вітчизні, таких, які, не оглядаючись, підніматимуть порослі бур’янами національної байдужості перелоги. Я усвідомлюю, що нас мало, але з нами Бог і Україна!

20091117-3

Приношу найщирішу подяку тим архієреям, пастирям та віруючим людям, які зустрічалися на моєму життєвому шляху та допомагали мені словом і ділом. Доземний уклін всім, хто сприяв мені в осмисленні, яким повинне бути істинне служіння Богу й людям. Благаю Всемилостивого Отця Небесного наповнити мене благодаттю, щоб бути мені гідним наступником апостольського служіння, аби в день Страшного Суду почути голос Господа: «Добрий і вірний рабе, увійди в радість господаря твого» (Мт. 25:21), а я щоб міг із радістю відповісти: «Ось, Господи, я і діти, яких Ти дав мені» (Іс. 8:18). Амінь.

Пошук

Публікації


<листопада 2009>
ПНВТСРЧТПТСБНД
      1
2345678
9101112131415
161819202122
23242526272829
30      
Банер