Спасіння наше днесь від Господа гряде!

20110106-0 Любі мої! В день Різдва Христового всі ми виповнюємося великої радості — у вертепі народжений Господь наш Ісус Христос за молитвами Пречистої Своєї Матері і всіх святих помилує і спасе нас. Господь зійшов з неба і страждав за нас, і дав Себе розіп’ясти на хресті, аби порятувати нас, земних, від смерті гріховної. І ми радіємо з цього. Та Святе Писання вчить нас, що християнин повинен бути спільником не лише радості, а й страждань Господніх. Господь особливо вимагає від нас, щоб ми не лише раділи, а й наслідували Його і стражданням у несенні Хреста.

20100106-1Давайте згадаємо, як цар Ірод, довідавшись про народження Ісуса, звелів вигубити всіх дітей від двох років і менше в тій місцевості, де за переданнями повинен був народитися Господь. Яке жахливе зло вчинив немилостивий володар! Але Господь був порятований. А що ж згодом сталося із тим, який вважав, що він може повелівати життям і смертю людей, що перебували під його владою? Він перетерпів велике нещастя — помирав у тяжких стражданнях (черви роз’їдали його тіло!). І ніхто з рідних і наближених не зронив і сльозинки, бо він наробив дуже багато зла і нещасть своєю лютістю.

Таке ж зло чинять і нинішні владарі і владці, забуваючи, що вони діти одного Отця. Але ж не менше зло творять і звичайні громадяни — ми з вами, також забуваючи, що одного Отця ми діти. Давайте подивимося довкола себе: скільки кишить, як тієї черви, злоби й ненависті на кожному кроці, з причини й без неї (хоча яка причина може бути у злоби?). Що ж тоді робити, коли мало добрих справ, а все діла злі та гріховні: і жорстокосердість, і гнівливість, і словом поганим ображаємо людей… Що робити — впадати у відчай і ще більше грішити, не бачачи перед собою спасіння? Але ж Господь зійшов з неба на землю, щоб звільнити нас від прокляття, гріха і смерті, давши нам надію на спасіння! Бо ж без надії не може бути й життя.

Апостол Павло говорить: “Що хочу робити, не роблю, а чого не хочу, те чиню”. Отже, по нашій гріховності ми не можемо бути такими, як Вседіва Марія, Яка була досконалою. Ми слабкі й немічні, і наш сосуд духовний порожній на добрі вчинки, а наповнений сміттям, яке ми лінуємося вимести, бо гординя не дозволяє нам стати на коліна перед Господом Ісусом Христом. Але ж Господь, передбачаючи це, дав нам каяття у Таїнстві Сповіді й Таїнство Святого Причастя. І якими б не були великими гріхи наші, але якщо ми щиросердно розкаємося, Господь прощає нас. Адже заради цього Він і зійшов на хрест, віддавши Себе на розп’яття.

Не вважайте, що не слід боротися з гріхами, приносити каяття в них у храмі священику, бо згодом, зважаючи на нинішній образ життя, самі його умови, доведеться знову грішити. Багато хто каже, що наступні каяття в новотворених гріхах уже не будуть щирими, бо що тоді то за віра, коли каються і знову грішать? Але таке твердження від незнання головного — Христос Своєю кров’ю омив наші гріхи, дав нам постійний шанс на спасіння.

 

20100106-2І все ж, що робити, коли ми знову чинимо ті ж гріхи, особливо коли гніваємося, злостимося, дратуємося, лихословимо, обмовляємо інших? Не слід впадати у розпач. Господь завжди дає спасіння, треба лише каятися. Спіткнувся, навіть упав, але не лежи, а піднімайся і продовжуй свій шлях. На те Господь омив нас Своєю праведною кров’ю, бо любить нас! То ж і нам варто хоча б намагатися менше грішити.

Спасенний той, хто прийшов до Церкви. Життя, в якому ми живемо, як розбурхане море, а Церква — корабель нашого спасіння. Тому ми й повинні приходити до церкви, аби спасатися через каяття, бо відчай, який огортає нашу душу через нерозуміння значення каяття, — є найтяжчим гріхом. І він говорить нам про те, що ми не віримо в спасенний прихід Господа Ісуса Христа на землю з тим, щоб спасти грішників.

А що ж ми? А ми безперестанно грішимо, ображаємо Бога. Доки стоїмо в церкві, то думаємо, що вже спаслися, що віднині боротимемося з гріхом, а як вийдемо з неї і совість наша заспокоїться, то знов творимо те, що й до приходу в неї. То як же нам тоді спастися? Як Господь помилує нас? А помилує ж. Не слід тільки впадати у відчай та зневіру. Слід повсякчасно жалкувати і докоряти собі за вчинені гріхи, вдаватися до Господа, адже Він народився у світ, щоб ми через Нього спаслися, Він прийшов у цей світ, щоб спасти грішників. Згрішив, і тієї ж миті кайся зі сльозами. Знову згрішив — знову й кайся.

І стільки ж так каятися, запитаєте ви? А до того часу, коли сердечно і від душі скажете Господу: “Господи! Не можу спастися без помочі Твоєї, без Твого помилування, бо немічний і слабкий. Ти моє спасіння, Ти мій Бог!” А Господь, побачивши твоє бажання вберегти себе від гріхів і те, як ти падаєш і підводишся, жалкуєш і каєшся, але знов грішиш, поспішить тобі на допомогу. Адже як і дитина падає і, забившись, плаче, то мати поспішає її втішити тоді, коли дитина найдужче плаче. Так і Господь наш Ісус Христос не одразу поспішає нам на допомогу, коли ми впадемо в гріх, а тоді, коли ми заридаємо від гріхів наших у каятті. Він попускає нам впадати в безодню гріхів, щоб там, в її чорній глибочині, ми відчули весь жах відчуження від Нього, Єдиного і Невичерпного в Своєму терпінні Господа, усвідомили всю важливість каяття і прощення, і змолились до Нього з тієї страшної безодні, усвідомивши, що лише в Ньому Одному наше спасіння, вся наша радість і блаженство. Тому жити слід в надії, що Господь спасе і помилує нас молитвами Пречистої Своєї Матері і всіх святих!

Так, мої любі, гріхів багато, більше, аніж трави на землі. Тому й читається молитва: “В безодні гріховній перебуваючи, невичерпну милосердя Твого прикликаю безодню, від тління, Боже, мене підведи”. Та хоч гріхів наших і безодня, а милосердя Боже покриває їх усі, бо милосердю Божому немає меж. Тому й будемо звертатися і просити в Господа і Божої Матері допомоги, а Господь і Мати Божа допоможуть нам, і зла сила не буде мати над нами тієї влади, яку вона хоче мати, аби згубити нас.

Слава Богу, Господь прийшов на землю спасти грішників. Тому й дзвонять дзвони, тому й співають у церквах: “Христос народився, славімо Його, Христос із небес, ідімо назустріч Йому”. Це свято нам необхідне, аби ми вчасно прокинулись і втямили, що є безсмертним і єдиним у нашому житті, що дає йому основу, смисл, вічність. Амінь.

Преосвященний Афанасій, єпископ Харківський і Полтавський УАПЦ

Пошук

Публікації


<січня 2010>
ПНВТСРЧТПТСБНД
    123
4578910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
Банер