Творчість

Чи я в лузі не калина

Архієпископ Афанасій (Володимир Шкурупій)

Чи я в лузі не калина

Повість

Живе Лисавета Полотайчиха на сільському закутку Качкарине, такому собі забутому Богом і людьми відшибі. Він наче зігнутим коров'ячим рогом устромився в густий перелісок, що поріс із давніх-давен по один бік і по другий бік тихої річечки, до якої де-не-де поміж вільх тулиться сором'язлива калина.

Детальніше...

 

Соснова гілочка

 Єпископ Афанасій (Володимир Шкурупій)

 Соснова гілочка

Оповідання 

Уже сідало сонце за горб у болото - тихе і примерхле, на якому лиш зрідка заґелґотять свійські гуси чи дерчливо крякне яка обважніла качка. А так нічого - тільки очерет і осока, а геть туди за жабурі та пухкі очеретові віхті - вільхи темніють та подекуди з-поміж них висвічують дрібним листом дупласті верби, та ще в закутку примостилася копичка не вивезеного сіна, обіперта з усіх боків дрючками із сухої вільшини, аби не розкидало вітром. На одному дрючку сиділа сорока, і з-під чорного крила її народжувався ще ледь вловимий оком бліденький і аж прозорий серпик місяця.

Детальніше...

   

Явори горять!

Єпископ Афанасій (Володимир Шкурупій)

 Явори горять!

 Оповідання

Ніч.

Хата.

А в хаті, на ліжкові, під панцерною сіткою якого покладено дошку-сороківку, на старому, але гарно випрасуваному домотканому рядні, прикрившись легкою ковдрою, лежить Гнат Іванович.

Випуклими, ясними, як дві зорі на небесах, очима він вдивляється крізь прозору шибку коротенького вікна в темну ніч, наче хоче там видивитися щось чи упізнати когось, кого вже давно прибрала до себе сира земля, а душа, відокремившись від тіла, ночами, коли тихо і зоряно, коли ту тишу не потривожить навіть позіх притаєного десь вітру, опускається із високості на грішну землю і сторожко ходить там, де полишила свій слід її людина, по якій зостався лише прах.

Детальніше...

   

Курятина

Єпископ Афанасій (Володимир Шкурупій)

Курятина

Оповідання

 

На піщаному горбі, від пониззя якого починалися луки, а за ними болото, стоїть хата, яку ставили усім миром ще на початку тридцятих,- зруб із розібраної куркульської комори, стіни обвальковані глиною і побілені, а покрівля очеретяна струхла, на ній уже й мох зеленіє. Навіть її господарка, вже підсліпувата і трохи кривувата на правий бік Марфа Шишелиха, не в змозі точно визначити, скільки ж мазків наклали її руки на ті стіни. А в благенькій повітчині, що повипинала вже лозяні ребра, мекає коза і на сідалі сидять півень і дві курочки.

Детальніше...

   

Пошук

Публікації


<липня 2017>
ПНВТСРЧТПТСБНД
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31