Пасхальне послання єпископа Афанасія

20100403-0 Христос Воскрес! Дорогі браття і сестри! Сьогодні ми оспівуємо Христове Воскресіння, сьогодні ми разом із святим Іоанном Златоустом засвідчуємо перемогу життя над смертю: “Де, пекло, твоє жало, де, смерте, твоя перемога? Воскрес Христос — і жоден померлий не залишився в могилі…” Ми з радістю співаємо цей гімн життя в нашій Церкві, але в той же час довкола неї смерть пожинає свої плоди: помирають наші рідні, наші ближні, косить смерть повсюдно і молодих, і дітей, і навіть немовлят. Пекло підступно мстить нам, людям, за свою поразку, отриману від Господа нашого Ісуса Христа, Сина Божого. І ось тут багато хто з нас розгублюється, втрачає віру, а з вірою втрачає й розум — позбавляє себе надії на спасіння в життя вічне, найголовніше й найсуттєвіше, заради чого ми й перебуваємо в цьому тимчасовому житті на землі.

Син Божий став Людиною і, як людина, помер, але не своєю смертю, а нашою, людською смертю, бо Христос Сам був Богом Живим і померти природною для нас смертю Він не міг. Йому треба було втілитися і таким чином прийняти на себе й нашу, людську природу, щоб виконати наперед визначене Отцем Небесним спасіння людства. Він прийняв це на Себе, полюбив нас так, що став з нами одним цілим і тоді увесь жах людського буття невимовним тягарем ліг і на Нього, включно із відчуттям богозалишеності, від чого й ми страждаємо. А відпадіння від Бога робить людину живим мерцем, тому що з втратою Бога у людини обривається і зв’язок із джерелом свого життя. І це страшна трагедія людства. Згадаймо, що останніми словами, найстрашнішими для людини, які вихопилися навіть у Сина Божого, були: “Боже Мій, навіщо Ти покинув Мене?” Прийнявши на Себе частину нашої людської природи, Він, як і ми, помер.

Але якщо до Спасителя люди відходили в пекло безповоротно, то Христос зійшов у пекло і Своїм Світлом, силою Свого Божества заповнив його і переміг його, давши нам надію на спасіння в життя вічне.

Іоанн Златоуст говорить, що пекло спокусилося на тіло і було уражене Божеством. Отак і ми спокушуємося принадами на догоду тілесному, забуваючи про духовне, і, врешті, отримуємо страшну поразку душі. І все ж, помираючи, ми, віруючі православні християни, відходимо не в безодню відчаю, а до Бога, Який любить нас так, що й Сина Свого Єдинородного віддав, щоб ми повірили в Його любов і в цій любові перемогли смерть.

Ось чому смерть на землі перестала лякати віруючих, бо царство смерті — пекло — переможене Богом, і вона з того часу стала сном, очікуванням і нашого воскресіння з мертвих. Тому й нам належить пройти шлях безстрашно і в любові, знаючи, що жертовна любов Ісуса привела Його на Голгофу й на хрест розп’яття, на якому Він пролив Свою жертовну Кров, освятивши Нею нам шлях до спасіння. А цей шлях — шлях любові до Бога й до ближнього. І як Христос воскрес із нездоланною любов’ю в Своєму серці, так і ми воскреснемо в Ісусі Христі, якщо будемо мати живодайну любов у своєму серці.

Тому цей день — день воскресіння Ісуса Христа, найвеличніший день у житті кожного православного християнина, коли всі ми з радістю вигукуємо: “Христос воскрес!” І це радість велика! Адже першим словом воскреслого Господа було: “Радійте!” І ми в ці святкові й торжествуючі дні говоримо один одному: “Радіймо, друзі, бо Христос воскрес!”

Від щирого серця вітаю вас із великим святом Святої Пасхи: “Христос воскрес!” Прикликаю на вас, на ваші родини, а також і на будь-які ваші добрі діла Боже благословення. Бажаю вам від воскреслого Господа Життєдавця багатої і щедрої милості, а найбільше миру й спокою в душах ваших.

АФАНАСІЙ,

єпископ Харківський і Полтавський

Пасха Христова, 2010 року Божого, м. Полтава

Пошук

Публікації


<квітня 2010>
ПНВТСРЧТПТСБНД
   124
567891011
12131415161718
19202122232425
2627282930  
Банер