Пасхальне послання Преосвященного Афанасія

20110426-0Пасхальне послання Преосвященного Афанасія, єпископа Харківського і Полтавського священству, чернецтву і всім вірним Харківсько-Полтавської єпархії Української Автокефальної Православної Церкви. Христос Воскрес! Дорогі браття і сестри! Від усього серця вітаю вас із Світлим Воскресінням Христовим життєстверджуючим виголосом: «Христос воскрес!»

У цих величних словах вміщається вся глибина й цілісність Божої любові – всемогутньої, всесильної, незбагненної, перед якою ніщо не в силі встояти. Любов Христова настільки сонцесяйна, настільки потужна, її хвилі, накочуючись раз-поза-раз, змивають владу темряви й утверджують Царство Боже в наших душах. Іоанн Хреститель закликав нас: «Покайтеся, бо наблизилося Царство Небесне!» Воно зійшло на землю разом із Різдвом Христовим, освятило землю й всесвіт Хрещенням Христовим, а утвердилося Воскресінням Христовим.

У Воскресінні Христовому воскресаємо й ми – в Його оживляючій любові, яка з духовного омертвіння й сердечного закам’яніння повертає нас до повноцінного життя за словом Господа: «Любіть ворогів своїх, благословляйте тих, хто вас проклинає, і моліться за тих, хто вас переслідує» (Мт. 5:44).

Ці неперехідні, вічні слова Господа западають у наші душі добірними зернами і дають потужні сходи, які ми впродовж свого життя повинні вирощувати, щоб згодом, коли постанемо перед Всевишнім, принести Йому в дар щедрий урожай досконалості, осягнути яку без любові неможливо.

«Навчіться від Мене», – закликає Ісус навчитися такої любові, якої людство до того ще не знало. Його любов, якою Він полюбив нас, людей, розділила з нами нашу страшну долю, Його любов не відступилася від нас і на Хресті, на якому в страхітливих муках, з останніх сил Він сказав страшні слова, що потрясли і землю, і Небо: «Боже Мій, Боже Мій, навіщо Мене Ти покинув?» (Мт. 27:46). І помер. Начальник життя – помер! Згасло світло так, що серед білого дня настала темрява і людство, нарешті, усвідомило, якою страшною є темрява, коли втрачається надія. Від того страху затрусилася навіть земля!

Бог, Який не міг померти по природі Своїй, настільки увійшов у нашу людську долю, живучи нашим життям, що приєднався й до нашої смертності, віддавшись добровільно на Хрест розп’яття, а з Хрестом зійшов у безодню пекла. Він увійшов у місце, де відсутній Бог, і заповнив усі куточки пекла Своїм благодатним світлом, а сяйвом Своєї всепроникаючої любові покликав усіх праведників, які в безнадії там мучилися, до життя в святих обителях Царства Небесного. І вони, спраглі в безнадії, всотавши любов Христову, як росу живодайну, полинули в обійми сяючого вічного Життя у вічну Славу Бога Отця.

З тієї миті ворота пекла зламано, смерть переможено силою любові Христової назавжди і смерть для нас перестала бути страшною, стала всього лише сном – для кого щасливим, а для кого прикрим, гірким, хто якої участі заслужив впродовж свого життя. Кожен із нас може нарікати лише на самого себе. Але в любові Ісусовій ніхто не сміє сумніватися, бо ціна тієї любові – учора: «Осанна!», а сьогодні: «Розіпни!», учора віття пальмове під ноги, а сьогодні – кривавий Хрест.

А ще зрада найближчих учнів та друзів, за яких, як Він їх учив: «Більшої любові ніхто не має, ніж та, коли хто душу свою покладає за друзів своїх» (Iн.15:13). Сам же Він учинив так, як і вчив, – віддав Своє життя за кожного з нас.

А ще увесь жах Гетсиманського саду й підступного поцілунку Юди, якого Христос чекав, як чекав і відступництва Петра, знаючи все наперед. Знав, що відречуться, кинуть помирати, стікаючого кров’ю, в самотині серед розлюченого юрмиська оскаженілого натовпу, до якого Своїм розп’яттям промовляв тоді, промовляє й донині, промовлятиме й у вічності: «Я світ переміг любов’ю, помер, щоб засвідчити, що вас любить Бог і в цій любові ви спасаєтеся».

А що ж ми? Чи здатні ми прийняти Христову жертовну любов до такої глибини віри, щоб померти своїм старим духовним тілом, а народитися в Ісусі Христі тілом новим від води й Духа, увірувати у воскресіння Христове настільки, щоб у захопленні вигукнути: «Ти Бог мій і Спаситель мій!» і все своє життя покласти до ніг Господа, як чудо любові, як чудо живої вдячності.

Рідні мої! Вітаю вас із Світлим Воскресінням Христовим і, в торжестві слави Воскреслого Ісуса, закликаю простити тих, хто нас ненавидить, і більше любити тих, хто нас любить, жити з любов’ю Христовою в серці, наповнюючи нею кожен день, кожну мить свого життя, щоб приносити велику користь нашій благословенній Україні на славу Христову!

ХРИСТОС ВОСКРЕС! ВОІСТИНУ ВОСКРЕС!

+ АФАНАСІЙ, єпископ Харківський і Полтавський УАПЦ

Пасха Христова, 2011 року Божого, м. Полтава

Пошук

Публікації


<квітня 2011>
ПНВТСРЧТПТСБНД
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
2527282930 
Банер