«Як Я хотів зібрати вас усіх!»

Verbna5 квітня 2015 року, в неділю 6-ту, Ваїй (Вербну), в свято Входу Господнього в Єрусалим, преосвященний Афанасій, єпископ Харківський і Полтавський, у Свято-Вознесенському храмі звершив святу Божественну літургію святителя Іоанна Златоуста. Його преосвященству співслужили ігумен Антоній (Бондарець) та протодиякон Олександр Горай.

Свято Входу Господнього в Єрусалим (Вербна неділя) – одне з найтрагічніших свят церковного року, коли Христос з тріумфом вступає в Святе місто, його з великою радістю зустрічає величезна кількість торжествуючого народу, який очікує від Нього перемоги над ненависним ворогом, що гнобить їхню Вітчизну. І от саме цей натовп, який кричить «Осанна Сину Давидовому!», через декілька днів уже з ненавистю кричатиме «Розіпни Його!» Тому цей вхід і радісний, і, водночас, печальний – починається хресна хода Спасителя, звучить Його слізна молитва над Єрусалимом, якого Він оплакує й говорить: «Як хотів Я зібрати вас усіх, а ви не захотіли».

Він плакав за всіма цими людьми, що з безуму згодом взяли на себе смертний гріх: «Нехай буде кров Його на нас і наших дітях!» Але діти не брали участі в розпинанні Христа. Діти тільки радісно вітали Його, тому Він і сказав усім: «Будьте як діти, бо без цього не увійдете в Царство Небесне».

Але діти ростуть і стають дорослими. Сьогодні в три чи шість років їх приносять до храму на причастя і як любо на них дивитися – чисто тобі ангели небесні! А вже в шістнадцять-вісімнадцять вони таке викладають на сповіді, що їх щонайменше на два десятки років за канонами слід відлучати від причастя. Так це ті, хто до сповіді дійшли, а ті, що з насмішками мимо пройшли? Саме з невинних діток виростають озлоблені дорослі.

Ось і повчання з цих святкових подій для нас – менше б торжествувати, а більше задумуватися над тим, як нам із Христом у серці жити, тоді, можливо, не тільки будемо вистоювати святкові богослужіння, але й за євангельською накою Христовою намагатимемося жити.

А Він цього дня плакав і за нами, що ми такі ж зрадники, що ми так само забуваємо за Нього, забуваємо про смисл життя, про те, заради чого прийшли в цей світ, забуваємо про вічність, яка стоїть поряд і суворо спостерігає за нами.

Що відповімо Господу, коли постанемо перед Ним? Чи покаємося, як покаявся Петро? А він покаявся і жив з цим покаянням все своє життя! Нам теж треба стати на шлях покаяння й виправлення свого життя і початок цього шляху – усвідомлення того, що нам потрібен Господь, бо без Нього ми мертві, потрібен Господь, Який може увійти, як в Єрусалим, і в наше зранене гріхами серце й або буде розіп’ятий, або прославиться в усій Своїй славі.

Під час богослужіння єпископ Афанасій звершив ієрейську хіротонію диякона Євгена Пономаренка, а після служби привітав його напутнім словом і благословив архієрейською проскурою та іконою «Тайна Вечеря».

Віряни, що сповідалися, причастилися святих Христових Таїн. Після заамвонної молитви Владика Афанасій освятив вербове віття.